Баран – символ чоловічого начала, творчої енергії, оновлення, сонячної сили; благополуччя, багатства; водночас – уособлення глупоти і впертості.
Зображення голови барана або його роги використовувались як амулети для прикрашання кинджалів, поясних блях, ґудзиків, булавок. Баранячі роги – емблема земної рослинності, її пробудження і розквіту навесні. На кераміці вони зображені як такі, що виростають із чотирикутника, яким позначали землю, торкаються зигзага – знака води. Баранячі роги уявлялись рослинними пагонами. Оскільки баран символізував рослинність, очевидно, і виникло уявлення про бараняче руно – символ родючості.
У пізніші часи дерев’яну фігурку тварини носили поряд із зображенням Христа. На ранньохристиянських малюнках Ісуса Христа зображували у вигляді ягнятка. Баран, особливо з «великими рогами», часто виступає персонажем замовлянь.
