Останній напередодні Трійці тиждень називається ще Клечальним або Русальним.
У цей час починають квітувати жита, а отже, за народними віруваннями, прокидаються мерці, виходять із води русалки. Щоб убезпечитись від «буйної сили», люди клечали оселі зеленню, гілками дерев, а дівчата готували «оберегові вінки».
Зелений тиждень починався з четверга. Дівчата йшли на поля, у левади чи в ліс і там, співаючи пісень, плели вінки з конвалії, незабудок, васильку, чебрецю й полину на всі святки. Потім ходили по селах з цими вінками на голові, вішали їх у хатах, де вони зберігалися до першого дня Петрового посту, а на Заговини йшли до річки й пускали вінки на воду.
У деяких місцевостях існував звичай завивати березку. З самого ранку дівчата готували їжу, зібравшись на одному чисто виметеному подвір’ї. Посеред двору ставили молоде деревце, а під нього – горщик із водою. Дівчата ходили по дворі або сиділи на призьбі. Кілька хлопців тримали у руках їжу, а інші – відра з питвом на палицях. Одна з дівчат підходила до дерева й перекидала горщик із водою, а потім брала дерево в руки й співала пісню. Ворота відчинялися, і весь гурт, оточивши дівчину з деревом, рухався по вулиці до лісу. Там розстеляли обрус, ставили їжу і питво, сідали навколо, їли та пили. Потім дівчата вибирали одну з березок для завивання вінків, ділились по двоє, і кожна пара з гілля берези плела один вінок, не відриваючи гілок від дерева. Коли вінок був готовий, кожна пара кумувалася: обмінювалися жовтими крашанками через вінок, потім цілувалася через нього.
У неділю, в день Трійці, дівчата йшли до тієї самої берези, щоб розвивати вінки. Кожна пара розглядала свій вінок: чи ще свіжий, чи вже зів’яв? За цим дізнавалися про своє щастя чи негаразди.
