Засновники корпорації Nike – не маркетингові генії та не акули бізнесу – це американський бігун на середніх дистанціях Фі Най та його тренер Bill Bowerman. Адже кому як не спортсмену краще знати, що потрібно для досягнення найвищих результатів у спорті.
Зазвичай кожна нова компанія займає нову нішу, або виграє її у когось, надаючи товар або послуги якісніше або дешевше. З нами пов'язані обидва варіанта.
Компанія була заснована в 1964 році студентом Філом Найтом (Phil Knight), він був бігуном на середні дистанції в команді Орегонського університету, і його тренером Біллом Боуермана (Bill Bowerman). У ті роки у спортсменів практично не було вибору в спортивному взутті. Адідас, хоча й був досить якісним, проте коштував досить дорого – 30 доларів, а звичайні американські кросівки коштували 5 доларів, але від них боліли ноги, особливо після бігу. Якщо професійні спортсмени могли собі дозволити Адідас, то для любителів ситуація була сумна.
Щоб виправити цю ситуацію Філ Найт придумав геніальну схему – замовляти кросівки в азіатських країнах і продавати їх на американському ринку. Отримуючи економічну освіту в Стенфорді в 60-х роках, Найт брав уроки в класі Френка Шелленбергера (Frank Shallenberger). Завданням на одному з семінарів була стратегія розвитку бізнесу дрібної приватної фірми, включаючи маркетинговий план. Згідно з легендою «Найк», саме на цьому семінарі з маркетингу Найту прийшла в голову концепція компанії. Спочатку компанія носила назву Blue Ribbon Sports і офіційно не існувала.
У 1963 році Філ Найт вирушає до Японії – в ті часи робоча сила там коштувала дешево, і укладає контракт від імені Blue Ribbon Sports з компанією Onitsuka, на поставку в США кросівок. Спочатку кросівки продавалися буквально з рук, а точніше з фургона-мікроавтобуса Найта. Він просто зупинявся на вулиці і починав вести торгівлю. Йому було 26 років і йому подобався свій бізнес.
Незабаром до виробництва приєднався і третій чоловік – талановитий менеджер Джефф Джонсон, що відповідав за продажі. Він теж був спортсменом і чудово розумів, який потрібен підхід до людей зі спортивного світу. Джонсон виявився хорошим маркетологом. Він склав базу даних іменитих професійних спортсменів і з кожним поговорив особисто.
У процесі бесіди Джефф довідувався, яке взуття вони використовують для тренувань і виступів, цікавився достоїнствами і недоліками взуття, запрошував спортсменів на примірки спортивного взуття – тоді ще нікому не відомої компанії, офісом якої служив гараж Філа.
У 1965 р Боуерман і Найт змінили ім'я своєї компанії, назвавши її на честь грецької богині перемоги Ніки. Нова назва компанії – Nike, згідно з легендою, придумав Джеф Джонсон, який побачив уві сні крилату богиню перемоги Ніку.
Продажі почали зростати, і потихеньку бізнес став переростати з простого перепродажу чужих кросівок у виробництво своїх під брендом Nike.
У 1971 році студентка Портлендського університету – Каролін Девідсон придумує логотип Найк. Вона це зробила за смішні гроші як на теперішній час – 30 доларів. Правда пізніше, коли компанія виросла, Філ Найт подарував їй статуетку логотипу Найк з діамантами і деяку кількість акцій компанії, що робить йому честь.
Цей логотип до сих пір використовується брендом компанії і називається «Swoosh», що означає «пролітає зі свистом». На ньому зображено крило богині Ніки, яка приснилася Джонсону на світанку його кар'єри.
У 1975 році була створена знаменита рифлена підошва Nike. Під час сніданку, як завжди занурений в думки про роботу, Білл Боуерман розглядав вафельниці дружини, і в цей момент в голову йому прийшла асоціація: якщо зробити підошву рифленою, то це поліпшить поштовх і, в той же час, зробить взуття легшою за вагою. Незабаром після цього кросівки з рифленою, або, як її ще називали, «вафельною» підошвою стали найбільш продаваною моделлю в Америці, і до кінця 70-х рр. Nike завоював половину ринку спортивних товарів.
Френк Руді, винахідник знаменитої подушки Nike Air, був вченим-авіаінженера з NASA. Поставивши на стіл балон з поліуретановою плівкою, він запропонував розробникам і керівництву «амортизацію для взуття, яка буде служити вічно», на що отримав відмову. Він звернувся до конкурентів і теж отримав відмову. Тоді він знову повернувся в Nike зі своєю ідеєю, на яку керівництво все-таки погодилося. Як згодом з'ясувалося, зовсім не дарма.
Винахід повітряної системи амортизації стало революцією в історії бренду. У 1979 році в магазинах з'явилася модель Nike Tailwind, виготовлена з використанням поліуретану, накачаного газом. В цей же час в компанії з'являються нові талановиті дизайнери, які працюють над зовнішнім виглядом взуття.
31 грудня 1981 року компанія Blue Ribbon Sports була офіційно перейменована в Nike. Загальна чисельність співробітників підприємства становила 2700 осіб.
58 спортсменів, які виступали в екіпіровці Nike, завоювали 65 олімпійських медалей на Іграх в Лос-Анджелесі в 1984 році, а через рік компанія підписала контракт з баскетболістом Майклом Джорданом, який дійсний і сьогодні.
У кросівках Air Jordan, спроектовані спеціально для нього, було заборонено виходити на майданчик – їх чорно-червоний колір здавався занадто кричущим. Найт як досвідчений маркетолог спровокував скандал: Майкл виходив грати в цьому взутті, за що кожен раз платив штраф 1000 доларів. Всім було цікаво, чим же закінчиться ця епопея. Nike приваблювала покупців, і товарообіг досягли 4 мільярдів доларів на рік!
Легендарна підошва «на повітряній подушці» стала свого роду візиткою Nike, проте механізм її дії був прихований. Щоб вгамувати цікавість покупців, в 1987 році керівництво компанії зробило маркетинговий хід: випустила колекцію кросівок зі збільшеною видимої повітряною камерою Visible Air, зміщеною до країв підошви. Партії кросівок Nike Air Max були розкуплені з неймовірним успіхом.
Ще одним ходом компанії став слоган «Just Do It» ( «Просто зроби це»), який згодом став офіційним девізом фірми. У рекламі стали з'являтися елементи гумору, спершу вона відрізнялася рішучістю, прагненням, сміливістю.
Однак є і темні сторони репутації Nike. Як відомо, кросівки цього бренду виробляються в країнах третього світу. Тут-то і виникають неприємні ситуації: бренд лають за вкрай низькі зарплати (40$ в місяць) і використання дитячої праці. Фірма, звичайно, бореться з цим, але не дуже успішно. Не так давно на виробництві Nike в Китаї виникла проблема з токсичними речовинами. Керівництво намагається контролювати подібні ситуації, однак для цього потрібні величезні капіталовкладення.
Цікаво згадати інші рекламні компанії бренду, адже це завжди інтрига, несподіванка і епотаж:
1992 рік. – Олімпіада в Барселоні. Баскетболісти американської «команди-мрії» (Dream Team), головною зіркою якої був Майкл Джордан, а головним спонсором Nike, відмовилися вийти на церемонію нагородження в офіційній олімпійській формі, тому що на ній красувалася емблема Reebok.
1994 рік. – Nike перерахувала 25 тисяч доларів до Фонду Захисту Тоні Хардінг – фігуристки, обвинуваченої в організації нападу на свою головну суперницю на льоду Ненсі Керріган. Чи варто говорити, що спонсором останньої була компанія Reebok.
1999 рік. – Сили НАТО бомблять Югославію. На вулицях зруйнованого Белграда з'являються рекламні щити Nike – звичні логотип і слоган «Just Do It» і абсолютно несподівана фраза «Stop the bombs!» Виходить недвозначно: «Зупини бомбардування! Просто зроби це!"
Легендарний марафонець Генрі Роно з Кенії встановив чотири світові рекорди саме в кросівках цієї компанії.
