Орільський полковник Опанас Ковпак походив із шляхетського роду Магденків. На Січ він потрапив зовсім молодим хлопцем і був приписаний до Шкуринського куреня. Чесний, вірний, сумлінний, розумний Опанас швидко привернув до себе увагу старшини і став курінним отаманом. Коли ж була створена нова Орільська паланка, запорожці проголосили його полковником орільським – цьому сприяло і те, що в Опанаса Ковпака на річці Орілі було власне майно, зимівник і худоба. У 1769 році під час татарської навали маєток полковника було зруйновано, але він знову відбудував садибу і завів господарство. Власне, у зимівнику на Орілі він і жив майже завжди.
За часів російсько-турецької війни 1768–1774 років орільський полковник зі своїми козаками брав участь у багатьох військових операціях. Наприклад, у 1773 році князь Долгорукий просив Петра Калнишевського надіслати до Криму допомогу. Опанас Ковпак та його осавула Прохоня на чолі двохтисячного загону січовиків приєднався до регулярних військ і скинув турецький десант у Чорне море, після чого штурмом узяв Кафу – міцну фортецю й опорну базу турок.
Коли російські війська погромили Січ (як відомо, момент для цього підступного діяння був вибраний вдало – більшість козацького війська перебувала далеко від своїх куренів), Опанас Ковпак був у своїй паланці. Після того, як запорожців вигнали з їхнього краю, полковник не покинув колишніх братів по зброї. Отримавши через князя Долгорукого шмат землі, Ковпак заснував селище Опанасівка, де й оселив своїх козаків. У селищі на полковницькі кошти були збудовані церква та школа.
Коли десь після 1786 року Опанас Ковпак пішов із життя, бойові побратими оплакували його, як найдорожчу людину.