Запорозький козак Гнат Голий у 30–40-х роках 18 століття був одним із керівників гайдамацького руху на Правобережжі; його загін діяв у районі Чорного Лісу, основний же табір повстанців перебував у верхів’ях річки Інгул. Саме звідти гайдамаки здійснювали свої напади на шляхетські маєтки. Аж до 1748 року повстанці наганяли жах на багатіїв Тульчина, Звенигородки, Немирова.
У 1741 році до рук Голого потрапив колишній козацький ватажок Сава Чалий, який встиг переметнутися на бік поляків. Гнат був безжальним до зрадників, і стратив учорашнього спільника у вінницькому селі Степашках.
Про боротьбу Голого проти польських поневолювачів нам залишилися численні героїчні народні пісні. А ще образ знаменитого гайдамацького ватажка у 19 столітті відтворив у своїй історичній драмі «Сава Чалий» видатний український драматург Іван Карпенко-Карий.
