Від кінця XV ст. розгорнулася активна боротьба за колишню спадщину Київської Русі між Великим князівством Литовським та Великим князівством Московським. Прагнучи об’єднати всі руські землі навколо Москви, Іван III прийняв титул «великого князя всієї Русі».
1487–1494 рр. Війна була спричинена масовим переходом верхівських князів зі своїми вотчинами до московського князя Івана III. Завершилася перемогою Московської держави. За умовами миру 1494 р. великий князь литовський Олександр визнав перехід до Москви верхівських князів.
1500–1503 рр. Війна була спричинена переходом до московського царя разом зі своїми вотчинами стародубського, новгород-сіверського і чернігівського князів, незадоволених спробами великого князя литовського Олександра примусово окатоличувати православне населення їхніх князівств. Завершилася перемогою московського князя.
1512–1514 рр. Війну розпочав московський князь Василь III, який прагнув оволодіти західною частиною Смоленської землі. Завершилася взяттям 1 серпня 1514 р. Смоленська. У битві під Оршею у вересні 1514 р. литовці завдали поразки московським військам, але скористатися своєю перемогою і взяти після цього Смоленськ не змогли.
1517–1522 рр. Війну розпочала литовська армія, очолювана Костянтином Острозьким. Жодна сторона не змогла досягти вирішального успіху. За перемир’ям 1522 р. Литва визнала перехід Смоленська під зверхність московського князя.
1534–1537рр. Остання московсько-литовська війна. Її розпочав польський король і великий князь литовський Сигізмунд (1506–1548), що прагнув повернути втрачені землі. Литва не змогла здобути перемогу.
Коментарі: 2 RSS
1 Олекса (м. Київ) 04-12-2017 18:14
"стародубського, новгород-сіверського і чернігівського князів, незадоволених спробами великого князя литовського Олександра примусово окатоличувати православне населення їхніх князівств."
Цілковита брехня, складена Іваном ІІІ-м: у ВКЛР "старовини не рушили, новизни не вводили". Приайні, тиск був ажніяк не такий, як це зображували "сердобольні" загарбники, що доводила в особситих листах батькові донька Івана ІІІ-го Олена, яку видано було за Великого Князя Литовського, Руського та Жемайтійського Олександра, нібито на знак миру, а насправді - з метою збору інформації для війни (вимагав від дочки виказувати конфіденційну інфоормацію ВКЛ!!!).
На власні очі пересвідчившись, що обстановка у ВКЛР (зокрема щодо православних) зовсім не така страшна, як це їй впарювали при батьковому дворі на Москві, Олена в листах (як Велика Княгиня ВКЛР) вже сама дорікала батькові за непомірну гординю та кровожерливість!
2 Олекса (м. Київ) 04-12-2017 18:33
І щодо "переходу" князів.
Проблема була в тому, що князі (не ті, що "Великі Князі" - то правителі держав), що теортеично князь був сувереном власних володінь: це значить, що теоретично він міг перейти зі складу однієї держави до складу іншої "ПРИХОПИВШИ" із собою й території!
Користуючися цим, московський князь апостійно проволив проти ВКЛ перменентну війну, терозизуючи прикордонні області Держави стрімкими спустошливими та кривавими наскоками своїх військ, якими нищили господарства та села поза замками та фортецями, яких уникали. (Цілком ординська тактика, доречі).
Ці загони дуже швидко поверталися: і тому ВКЛР не могла мобілізувати військо для відсічі (і ще й треба було прибути на місце!) так, щоб "застукати" Москвинів на гарячому. А перетин кородну збройними силами означав у ті часи практично оголошення війни.
Прикордонні ж князі не мали достатньо сил для захисту своїх володінь він кривавих погромів агресивної Московії.
Взагалі-то заборона приймати князів з однієї та другої сторони була обумовлена попередньою мировою угодою! Яку Москвія з легкістю порушила.
Причім коли прикордонні князі оголосили про свій "перехід до Московії, поруч "дивним" чином виявилися НАПОГОТОВІ московській війська, які швидесенько позаймали міста й фортеці зрадників-князів.
Оскільки для збору військ завжди потрібен був доволі тривалий час, то з цьго видно, що захоплення прикордонних князіств планувалося Московією задалегідь.