Каракорум – друге за висотою гірське пасмо у світі. Воно є продовженням Гіндукушу й лежить на північний схід від західної частини Гімалаїв. На сході гірський ланцюг розгалужується на два хребти: Чангченмо і Пангонг. Воніі сполучають Каракорум із горами Тибету.
Висота багатьох вершин, що входять у гірське пасмо, перевищує 7500 м. Найвищою є гора Чогорі, або К-2 (8611 м). Це друга за висотою вершина світу. Недалеко від неї бовваніють ще три восьмитисячники: Хідден (Гашербрум), Броуд-Пік і Гашербрум II. Ці вершини розташовуються біля північних берегів одних із найбільших гірських льодовиків Балторо, що простягаються на 62 км.
У перекладі з турецької Каракорум означає «чорний осип». Ця назва абсолютно не відбиває пишноти гірської системи. Насправді темних фарб тут небагато. Панівним є білий колір, це колір засніжених схилів, іскристих у сонячних променях, і відполірованих вітрами країв льодовиків. Не випадково місцеві мешканці називають гірське пасмо не інакше, як Мустаг, що в перекладі означає «крижані гори».
Каракорум не є чітко відмежованим гірським краєм. Він плавно перетікає в Гімалаї через хребет Ладакх. При цьому межа між сусідами так мало помітна, що правильніше було б називати систему Каракорум-Гімалаї. Не дивно, що тільки тут є вершини, що здіймаються до неба більш ніж на 8 км.
Підкорити найвищу гору системи Каракорум удалося на рік пізніше, ніж Джомолунгму. Це зробили учасники італійської експедиції під керівництвом А. Дезіо. Сходження на Чогорі складніше, ніж На найвищу вершину планети. За рівнем небезпеки ця гора посідає Друге місце серед восьмитисячників після Аннапурни.
Чи знаєте ви, що...
А. Дезіо особисто підбирав людей, які претендували на участь в експедиції. Охочі проходили спеціально розроблені тести в барокамері, а також здійснювали тренувальні сходження в горах Монблан.
