Період правління Катерини II вважається «золотим віком» Російської імперії. Внутрішня політика самодержавства цього періоду втілювала європейські ідеї «освіченого абсолютизму» – переустрою держави «на розумних засадах».
Особливості. Катерина II, посівши престол, мала достатньо визначену політичну програму, яка базувалася на провідних ідеях європейського Просвітництва і водночас ураховувала особливості історичного розвитку Росії. Для успішного здійснення своєї програми імператриця вважала за головне врахування суспільних настроїв, поступовість та послідовність власних кроків. Реформи, здійснені Катериною II для реалізації цієї програми, стали прямим продовженням перетворень Петра І.
Основні заходи
1763 р. – Здійснено реформу Сенату. Його поділили на шість департаментів із чітко визначеним колом обов’язків і повноважень.
1764 р. – Проведено секуляризацію церковних земель, що суттєво поповнило державну скарбницю і полегшило становище мільйонів монастирських селян, які перейшли в підпорядкування держави.
1764 р. – Ліквідовано гетьманство в Україні й остаточно знищено українську автономію.
Імператриця запрошувала до Росії німецьких колоністів для освоєння Поволжя і Північного Причорномор’я.
Засновувалися нові навчальні заклади, зокрема перші в Росії навчальні заклади для жінок (Смольний інститут, Єкатерининське училище).
1767 р. – Оголошено про скликання Комісії для створення нового уложення (державного законодавства) з виборних депутатів від усіх соціальних верств, за винятком кріпосних селян. У 1768 р. Комісію було розпущено.
1775 р. – Видано маніфест, яким дозволялося вільне заснування будь-яких промислових підприємств.
1775 р. – Здійснено нову губернську реформу. Усім станам, окрім кріпосних селян, було надано право участі в міському самоврядуванні.
1785 р. – Містам і дворянству видано «Жалувані грамоти». У них юридично закріплювалися права і привілеї дворян та міщан.
Історичне значення. Перетворення, які здійснила Катерина II, стали російським варіантом політики «освіченого абсолютизму». Завдяки політиці Катерини II передова частина російського суспільства була підготовлена до сприйняття нових ідей наступного XIX ст.
