Нове дослідження виявило, що аристократка XVII століття з Франції тримала свої зуби на місці за допомогою тонких золотих дротів, що було далеко не безболісною процедурою і, можливо, навіть погіршило її стан.
Наприкінці XVI – на початку XVII століття одна з представниць вищого французького суспільства, мадам Анна д’Алегр, зберігала свою чарівну посмішку за допомогою незвичайної процедури – її зуби закріплювали золотими дротами. Такий метод лікування, ймовірно, був не тільки дуже болісним, але й спричиняв ще більше проблем з зубами.
Залишки Анни д’Алегр, яка жила в період з 1565 по 1619 рік, були знайдені під час археологічних розкопок у замку Лаваль на північному сході Франції в 1988 році. Вона була забальзамована і похована у свинцевій труні, завдяки чому її кістки та зуби добре збереглися.
Археологи знайшли під час розкопок не тільки залишки зубів, але й штучний зуб та лігатури – медичний термін, який означає дроти чи нитки, що використовуються для зв’язування зубів. Однак тільки після повторного аналізу решток, який провели минулого року, вдалося встановити, що саме було зроблено для збереження зубів д'Алегр.
Дослідження, проведене вченими з Франції
Керівником нового дослідження стала археолог Розенн Коллетер з Національного інституту превентивних археологічних досліджень (INRAP) у Ренні, Франція. Вона пояснила, що в процесі повторного аналізу було використано метод сканування черепа за допомогою "конусного променя", який дозволяє створювати тривимірне зображення кісток і зубів.
Це сканування виявило, що Анна д’Алегр страждала на важку пародонтальну хворобу, яка спричинила розхитування багатьох її зубів. Щоб запобігти їх випаданню, були встановлені тонкі золоті дроти, які оберталися навколо зубів або навіть проходили через їхню структуру. Для того щоб замінити втрачені зуби, їй також встановили штучний зуб із бивня слона.
Хоча такий метод здається примітивним у порівнянні з сучасними стандартами, на той час це було передове рішення. "Це було новаторське лікування", – зазначає Коллетер.
Однак такий підхід не лише спричиняв біль, але й вимагав регулярного підкручування дротів. За словами Коллетер, це лікування, швидше за все, лише погіршило стан зубів, адже вплив на сусідні зуби дестабілізував їх.
Чому ж Анна д’Алегр погодилася на таке болісне лікування?
Імовірно, жінка відчувала сильний соціальний тиск, оскільки в той час зовнішній вигляд і, зокрема, посмішка відігравали важливу роль у житті жінок з вищих верств суспільства. А гарна посмішка могла бути ще важливішою для Анни д'Алегр, яка була двічі вдовою і соціально активною особою. "Мета була не лише медичною, але й естетичною та соціальною", – вважає Коллетер.
Життя Анни д’Алегр було насичене стресом та складними подіями. Вона була протестанткою (гугеноткою) під час релігійних воєн між католиками і гугенотами, що охопили Францію. Уже у віці 21 року вона овдовіла, а її майно було конфісковано. У період Восьмої релігійної війни вона змушена була переховуватися від католиків. Її син Гі загинув у віці 20 років, воюючи в Угорщині, і хоча Анна вдруге вийшла заміж, її знову спіткала доля вдови. Померла вона у віці 54 років від невідомої хвороби.
Що про це кажуть інші вчені?
Біологічний антрополог Шерон ДеВітт із Університету Південної Кароліни, яка не брала участі в дослідженні, висловила свою думку про дослідження. Вона зазначила, що стаття містить багато цікавих історичних деталей. "Ця робота дозволяє краще зрозуміти, які компроміси робили люди в минулому між здоров’ям та суспільними очікуваннями", – сказала ДеВітт.
Також вона додала, що пародонтальні захворювання можуть бути маркерами загального стану здоров’я в давніх популяціях, оскільки їхній розвиток може бути пов’язаний зі стресом, харчуванням та іншими факторами.
