Закарпаття – українські етнічні землі, розташовані на південних схилах Карпатських гір та в басейні річки Тиса.
30-ті рр. XI ст. – Скориставшись усобицями, які розпочалися в Київській Русі після смерті Володимира Великого, угорський король Іштван І захопив південну частину Закарпаття, а його син отримав титул «князя русинів».
XII ст. – Угорщина захопила всі землі Закарпаття.
1280–1320 рр. – Тимчасове перебування східної частини Закарпаття у складі Галицько-Волинського князівства.
XIII ст. – Запровадження на Закарпатті угорського адміністративно-територіального устрою. Поділ земель краю між сімома комітатами (жупами): Спиським, Земплинським, Шаризьким, Ужанським, Угочансьцим, Березьким і Мармароським.
XIII–XV ст. – Переселення в Закарпаття волохів, німців, словаків, угорців. Закріпачення місцевого українського населення і позбавлення його будь-яких політичних прав і свобод.
1514 р. – Участь українських селян і міщан Закарпаття разом з угорцями в антифеодальному повстанні, очолюваному семигородським шляхтичем Д’єрдєм Дожем. Повстання було жорстоко придушене.
1526 р. – Унаслідок поразки, завданої турецькою армією в битві під Мохачем, Угорщина припинила своє існування як незалежна держава. Східна частина Закарпаття відійшла до Семиградського, або Трансільванського князівства, західна – стала володінням австрійських Габсбурґів.