Грюнвальдська битва – вирішальна битва Великої війни (1409–1411 pp.), яка відбулася 15 липня 1410 р. поблизу сел Грюнвальден і Танненберг у Східній Пруссії.
Учасник: Союзна армія, до складу якої входили польські, литовські, українські частини, смоленські полки, загони кримських татар і чеські найманці
Кількість військ: Близько 45 тис. воїнів (за іншими даними – 100 тис.), 91 хоругва.
Керівник війська: Польський король Владислав II Ягайло і великий князь литовський Вітовт.
Учасник: Збройні сили Тевтонського ордену складалися з німецьких і французьких рицарів та найманців із країн Західної Європи
Кількість військ: Близько 39 тис. воїнів, 51 прапор (кожен загін мав свій прапор)
Керівник війська: Великий магістр Тевтонського ордену Ульріх фон Юнгінген
Результат: Битва проходила з перемінним успіхом і завершилася цілковитою поразкою тевтонських рицарів. Війська Тевтонського ордену втратили 18 тис. убитими (загинув і великий магістр ордену) і 14 тис. полоненими
Наслідки: Було підірвано військово-політичну могутність Тевтонського ордену, розпочався його занепад. Зупинено просування ордену на слов’янський Схід.
