У Державному архіві Венеції виявився доказ існування раніше невідомої доньки Марко Поло на ім'я Аньєзе. Було знайдено фрагмент її заповіту, написаний 7 липня 1319 року. Дівчина померла у віці 20 років.
У документі як виконавці волі покійної вказано три людини: чоловік – Ніколо Кальбо, батько – Марко Поло і ще один родич – Стефано Поло.
Офіційно венеціанський купець і мандрівник Марко Поло був одружений лише один раз. Його дружина – Доната Бадоєр – належала до старовинного венеціанського роду патриціїв. Від цього союзу Марко Поло мав трьох доньок: Фантіну, Беллелу і Морету.
Дослідники вважають, що Аньезе народилася до укладання цього союзу, у 1300 році. На цей рік вказує і насичена біографія мандрівника. У 1295 році він повернувся до Венеції після тривалого перебування в Китаї. Після поразки у битві при Курцолі в 1298 році Поло потрапив у полон до генуезців і знаходився там до травня 1299 року.
Марчелло Болоньярі, аспірант університету Ка-Фоскарі у Венеції та провідний автор дослідження, сказав, що в інших сімейних документах Поло є «натяки на існування Аньєзе». Проте лише виявлення її заповіту у державному архіві Венеції дає переконливі докази, що вона була донькою знаменитого мандрівника.
Схоже, Аньєзе вміла зберігати таємниці. Про те, що Марко Поло – її батько, світ дізнався лише через сім століть. Дослідники відзначають, що дівчинка могла народитися поза шлюбом або її мати рано померла і Марко Поло, будучи вдівцем, одружився вдруге. Цю версію побічно підтверджує той факт, що Аньезе не згадувала матір у заповіті.
Однак, якщо мандрівник справді був одружений двічі, то про перший шлюб не збереглося жодних записів. До того ж, немає свідчень, що Марко Поло прийняв старшу доньку в будинок і виховував разом з офіційними дітьми. Втім, жила Аньезе у тому районі, що і родина батька.
Сам Марко Поло помер у 1324 році у віці 69 років, через чотири роки після того, як Аньезе написала заповіт.
