Установив, що збирання всіх прямих податків здійснюється безпосередньо державою, а право відкупу зберіг лише для непрямих податків.
Видав новий закон, спрямований проти зловживань намісників та їхніх помічників у провінціях.
Розгорнув широку колонізацію провінцій. Для цього надавав римське і латинське громадянство не лише окремим своїм прихильникам, а також мешканцям Сицилії, Іспанії, Нарбонської Галлії. Майже 80 тис. ветеранів і малозабезпечених римських громадян отримали земельні ділянки у провінціях, зокрема на місці зруйнованих Карфагена та Корінфа.
До складу римського сенату включив своїх прихильників із воєнних командирів, мешканців італійських міст і провінцій, збільшивши кількість сенаторів до 900 осіб.
Надав автономію деяким містам Греції та Азії. У провінційних та італійських колоніях наданням привілеїв сприяв забезпеченню панівного становища місцевої знаті і солдатів.
Збільшив кількість державних посад (магістратур), які надавав своїм прихильникам.
Систематично наділяв землею легіонерів.
