Імперія (від лат. «повнота влади») – верховна військова, судова та адміністративна влада, що перейшла від римських царів до вищих римських посадовців. В епоху республіки імперій надавався Народними зборами. Імперій перших римських імператорів – принцепсів – включав верховне командування всіма збройними силами, управління провінціями, керівництво скарбницею, право вищого цивільного й кримінального суду, право головування в сенаті та на Народних зборах. Пізніше імперією стали називати й ту територію, на яку поширювалася влада принцепса. Звідси й виникла назва Римської держави доби імператорів – Римська імперія.
Основні заходи:
Октавіан Август, залишаючи видимість збереження республіки, прийняв титул принцепса, першого серед рівних.
Август і його наступники постійно переобиралися консулами, довічними народними трибунами, цензорами, верховними жерцями тощо. Проте вибори були суто формальними.
Усі інші посадовці обиралися Народними зборами з осіб, рекомендованих принцепсом.
Головним знаряддям влади принцепса стала підпорядкована йому постійна наймана армія. Август створив особливі преторіанські когорти, які, на відміну від легіонів, розміщених на кордонах імперії, перебували в Римі та Італії й захищали владу прицепса.
Прикордонні й найбагатші провінції підпорядковувалися особисто принцепсу, а давні провінції, де майже не було військ, керувалися призначеними сенатом намісниками.
Діяльність намісників контролювалася спеціальними наглядачами, призначеними Августом. Принцепс міг скасувати будь-яке розпорядження намісника.
На імператорському монетному дворі карбувалися єдині для всієї держави срібні й золоті монети. Завдяки цьому здійснювався контроль над торговельними операціями і надходженням податків з усієї держави.
Прибутки з провінцій принцепса надходили до особистої скарбниці Августа, а з провінцій, підпорядкованих сенату,– до його окремої скарбниці.
