Після смерті князя Володимира Великого на Русі спалахнула жорстока міжусобна боротьба за великокнязівську владу між його синами.
1015 р. Смерть князя Володимира Великого. За свідченням саксонського хроніста Тітмара Мерзебурського, по смерті Володимира київський престол за заповітом опинився в руках Бориса. «Повість минулих літ» повідомляє, що владу в Києві захопив Святополк (прийомний син) і розпочав винищувати своїх зведених братів. Він забив Бориса, Гліба й Святослава. Проте існують також інші версії їх загибелі: убиті за наказом Ярослава Мудрого, загинули в міжусобній боротьбі.
1016 р. Ярослав розгромив під Любечем Святополка. Після цього переможений Святополк утік до Польщі, а Ярослав утвердився в Києві.
1018 р. Польський король Болеслав Хоробрий разом зі Святополком виступив проти Ярослава. Військо Ярослава чекало їх на березі Західного Бугу на Волині. Битва завершилася поразкою Ярослава, який утік до Новгорода. Болеслав Хоробрий і Святослав зайняли Київ.
1019 р. Ярослав із великим військом удруге виступив проти Святополка. Поляки вже залишили Святополка і він звернувся по допомогу до печенігів. У 1019 р. у вирішальній битві на річці Альта під Переяславом Ярослав розгромив Святополка і повернув київський престол.
1021 р. Ярослав переміг свого племінника Брячеслава Ізяславича Полоцького, який захопив Новгород.
1023 р. Мстислав Володимирович, скориставшись відсутністю Ярослава в Києві, рушив із Тмутаракані, де князював, на Київ, щоб захопити владу. Проте, як повідомляє літопис, «не прийняли його кияни». Мстислав задовольнився Черніговом і підпорядкував своїй владі Лівобережжя Дніпра. Лиственська битва 1024 р. біля Чернігова між братами завершилася поразкою Ярослава. Унаслідок цього вони поділили Південну Русь по Дніпру. Лише після смерті Мстислава (1036 р.) Ярослав став «самовладцем Руської землі».
