За часів династії Хань майстерно «зшиті» нефритові вбрання використовувалися для ритуальних поховань правлячої еліти.
Захоплення нефритом у Китаї розпочалося ще у період неоліту, за шість століть до нашої ери. Ритуальні та декоративні предмети з цього мінералу служили символами влади та релігійного служіння. Виробництво нефриту зародилося у дельті річки Янцзи за часів останньої неолітичної культури лянчжу (3300—2300 рр. до н. е.).
За часів правління династії Хань камінь високо цінувався завдяки своїй міцності. У Стародавньому Китаї напівпрозорий нефрит асоціювали з душею та наділяли магічними властивостями. Вважалося навіть, що цей мінерал приносить безсмертя.
Так, згідно з текстом китайського історика Сима Цяня (145–86 рр. до н. е.), імператор У Ді, який мав нефритову чашу з написом «довге життя повелителю людей», часто приймав еліксир з нефритового порошку та солодкої роси.
Ханьські правителі вірили, що нефрит зберігає тіло нетлінним після смерті, що гарантує безсмертя душі. З цієї причини царів ховали у костюмах, зібраних із тисяч платівок шліфованого нефриту.
Щоб виготовити один такий костюм, що повністю закриває тіло, була потрібна робота сотні майстрів протягом більше десяти років.
Поховання в нефритових костюмах довгий час вважали лише красивою легендою, поки в 1968 році в провінції Хебей не виявили поховання принца Лю Шена і його дружини – принцеси Доу Ван. Царські особи були одягнені в обладунки з нефриту.
На сьогоднішній день у Китаї знайдено двадцять нефритових похоронних костюмів.
