1205 р. – Загибель Романа Мстиславича. Від імені його синів, чотирирічного Данила і дворічного Василька, землями стала правити його дружина Анна. Протягом 14 років правління вона користувалася беззастережною підтримкою волинського боярства. Галицьке боярство Анні не підкорялося.
1206 р. – Чернігівські князі Ольговичі вчинили похід на Галичину, а із заходу на Волинь виступив польський князь Лешко. Анна звернулася по допомогу до Романового союзника – угорського короля Андрія. Вона змушена була визнати зверхність короля, за що той заступив шлях полякам на Волинь і поставив угорську залогу в Галичі. Проте при наближенні чернігівських князів угорці залишили Галич. Ворожі Романовичам бояри запросили на князювання братів Ігоревичів із (Тверської землі. У Галичі осів Володимир, у Звенигороді – Роман, у Володимирі – Святослав. Княгиня Анна разом із синами втекла з Володимира до Польщі.
1208 р. – Між братами Ігоревичами спалахнула усобиця.
1209–1210 рр. – Галицькі та волинські бояри позбавили Ігоревичів влади. У Галичі знову розмістилася угорська залога. Унаслідок свавілля угорців Ігоревичі на прохання бояр повернулися і почали розправу з боярами. Прохання бояр до угорського короля про допомогу із запевненнями визнати владу малого Данила Романовича.
1211 р. – Утвердження Данила Романовича в Галичі.
1213 р. – Боярин Володислав Кормильчич проголосив себе галицьким князем. Данило і його мати княгиня Анна повернулися до Угорщини.
1214 р. – Угорський король і польський князь уклали Спішську угоду про поділ Галицько-Волинської держави. Згідно з нею Володимир повертався Романовичам, а в Галичі мав правити угорський королевич Коломан.
1219 р. – Новгородський князь Мстислав Удатний вигнав угорців із Галича. Данило одружився з дочкою Мстислава, самовладно без материнської опіки почав княжити у Володимирі і збирати батьківську спадщину (спочатку волинську). Данило звільнив від польських загарбників Берестейщину і Північне Забужжя (майбутня Холмщина.
1227 (1228) р. – Данило повернув під свою владу Луцьку. Пересопницьку і Чорторийську волості, що знаменувало об’єднання майже всієї Волині. Волинську землю Данило передав молодшому братові Васильку, почав підготовку до відвоювання в угрів і бояр Галича.
1228 р. – Смерть Мстислава Удатного, який перед цим під тиском бояр віддав Галич із волостю своєму зятю угорському королевичу Андрію.
1230, 1233 рр. – Данило двічі брав Галич, проте утриматися в ньому не зміг.
1234 р. – Данило приєднав до Волині Белзьке князівство.
1238 р. – Данилу вдалося відібрати в бояр Галич і Галицьку землю, вигнати чернігівського княжича Ростислава Михайловича і нарешті утвердитися там. Було відновлено єдність Галицько-Волинської держави.
1245 р. – Ярославська битва Данила Галицького з об’єднаними силами поляків, угорців і галицьких бояр, що прагнули захопити Галичину. Блискуча перемога Данила поклала край сорокарічній боротьбі Анни та її дітей із бунтівним боярством.
