Сармати – іраномовні племена, споріднені зі скіфами, з’явилися з уральсько-поволзьких степів.
Хронологічні межі: ІІІ ст. до н. е. – ІІІ ст. н. е.
Територія розселення: Північне Причорномор’я, Приазов’я.
Суспільний устрій: жили племенами (роксолани, алани, аорси тощо). Значні пережитки матріархату. Рабовласництво. Уважається, що власної держави сармати не створили.
Господарство: кочове скотарство, полювання Землеробство засвоєно на початку нової ери. Розвиток ремесел (ткацтво, гончарство, ковальство тощо).
Військова справа: основа війська – важкоозброєна піхота та кіннота. Озброєння: луки, списи, мечі; мали панцирі, щити. Брали участь у війнах із Римською імперією.
Релігія та культура: язичництво; культ богині-матері Астарти – покровительки коней. Віра в очисну силу вогню.
Пам’ятки: найвідоміший курган – Соколова Могила на Миколаївщині.
У IV ст. сармати були частково витіснені ґотами та гунами, частково асимільовані під час Великого переселення народів.
