Мартін Лютер (1483–1546) – німецький богослов і релігійний реформатор. Засновник лютеранства – одного з основних і найбільших за кількістю послідовників напрямків у протестантизмі.
Жан Кальвін (1509–1564) – французький богослов і релігійний реформатор. Засновник кальвінізму – одного з основних напрямків у протестантизмі. Виник у 1536 р. Ж. Кальвін очолив реформаторський рух у Швейцарії.
Учення М. Лютера
• Людина спасається лише своєю вірою.
• Спасіння отримується Божою милістю і не залежить від будь-яких «заслуг» людини, бо лише Бог знає справжню вартість «добрих справ».
• Єдиним авторитетом у справах віри є Святе Письмо, слово Боже.
• Священики повинні бути для віруючих наставниками в релігійному житті, навчати їх читати і розуміти Біблію.
• На посаду священика може бути обраний будь-який віруючий. Священики повинні мати право одружуватися і виховувати дітей. Чернецтво має бути скасоване.
• Церква повинна стати дешевою, не володіти землями і великим майном, позбутися багатого внутрішнього оздоблення і коштовного одягу священнослужителів, підкорятися не Папі, а світським владикам. Богослужіння повинно вестися рідною мовою.
• Єдиними таїнствами, які потрібно зберегти, є хрещення і причастя. Не повинні вшановуватися Діва і святі. Чистилища не існує.
• У релігійних орденів немає підстав для існування.
Учення Ж. Кальвіна
• Заперечував, що спасіння людини досягається її вірою.
• Бог заздалегідь визначив душі одних людей до спасіння, а інших – до вічної загибелі. Змінити це неможливо.
• Людина не повинна пасивно очікувати здійснення своєї долі, а має наполегливо працювати. У цьому полягає головне служіння Богу, яке і має допомогти людині зрозуміти своє призначення: успіх у земних справах – ознака спасіння.
• Потрібно вести благочестиве життя, суворо дотримуючись заповітів Біблії, яка є єдиним джерелом віри.
• Якщо людині не щастить, вона не повинна впадати у відчай і втрачати надію на спасіння, а має докладати ще більше зусиль і, можливо, до неї прийде успіх.
• Єдиними справжніми таїнствами визнавалися хрещення і причастя.
• Священиків не повинно бути. Замість них мають існувати проповідники – пастори, яких церковна громада обиратиме з тих, хто найкраще знає Біблію.
• Кожна церковна громада користувалася самоврядуванням, не мала вищого управління і не підкорялася світській владі.
