Прагматична санкція 1713 р. – державний акт про успадкування престолу в Австрійській монархії Габсбурґів, який був виданий імператором Карлом VI і мав силу основного закону.
Передумови
• Відсутність у імператора Карла VI нащадка чоловічої статі з династії австрійських Габсбурґів.
• Війна за Іспанську спадщину 1701–1714 рр., яка спалахнула після припинення династії іспанських Габсбурґів.
Причини прийняття
• Усвідомлення австрійськими Габсбурґами небезпеки для цілісності держави через відсутність законного спадкоємця та прагнення зберегти свої володіння.
• Рекомендація таємної наради Карлу VI встановити такий порядок успадкування престолу, «щоб і у випадку жіночого первородства це не спричинило розподіл імперії».
• Намагання Карла VI забезпечити своїй доньці Марії Терезії підтримку як всередині імперії, так і з боку великих європейських держав.
Основні принципи Прагматичної санкції 1713 р.
• Установлення права успадкування віденського престолу по прямій лінії за старшинством, незалежно від статі.
• Зобов’язання сторін, які підписали цей акт, визнавати єдність і неподільність володінь австрійських Габсбурґів.
Результати і наслідки
• Завдяки зусиллям Карла VI Прагматичну санкцію визнали станові сейми земель габсбурзької монархії, рейхстаг Священної Римської імперії, а також європейські держави – Англія, Голландія, Сардинське королівство, Пруссія, Данія, Росія, Франція та Іспанія.
• Спроби Баварії та Пруссії заперечити спадкові права Марії Терезії після смерті Карла VI спричинили війну 1740–1748 рр. за Австрійську спадщину, у результаті якої противники Прагматичної санкції зазнали поразки.
Історичне значення
• Зусилля, спрямовані на зовнішньополітичне визнання Прагматичної санкції, фактично стали першими в історії кроками в становленні загальноєвропейської правової системи.
• Прагматична санкція увійшла до складу основних законів австрійської монархії і впорядковувала спадкове право до кінця існування імперії Габсбурґів.