Горіх – священне дерево, пов’язане з потойбічним світом. Гілці горіха приписували здатність викликати дощ, тому за її допомогою в давнину шукали воду. Вважалося, що в це дерево «не б’є грім». За віруваннями, громовержець одного разу навесні розлускав два горішки. З одного випав дощ; який став річкою, з другого вдарила блискавка, а від лущення стався грім. Горішок-двійник приносить щастя й багатство, а тому його зберігали у скрині.
На Юрія лісовими горіхами підгодовували овець перед тим, як доїти вперше; їх клали у дівочу скриню, щоб посаг прибавлявся; клали гілки в насіння і розсипали горіхи по долівці на Різдво, сподіваючись на майбутній врожай.
На Вознесіння гілками лісового горіха прикрашали дім, розкладали по підлозі в хаті й у церкві, ставали на них на коліна і молилися, притуливши вухо до гілки горіха, наче прислуховувалися до них. Вважалося, що таким чином можна почути мертвих і навіть говорити з ними. Потім ці галузки відносили на кладовище, обмітали ними могили, а також роздавали перехожим.
