Контрреформація – система заходів, здійснюваних католицькою церквою у період із середини XVI до середини XVII ст. у зв’язку з поширенням протестантизму з метою власного оновлення. Виникла в результаті тривалого періоду кризи 1520–1540 рр. в лоні католицької церкви з’явився реформаторський рух, який прагнув активно протистояти поширенню протестантизму і здійснити перетворення, спрямовані на відродження католицької церкви.
