У середньовічній Європі найвідомішою стала мандрівка Марко Поло. Його батько та дядько – Нікколо й Маффео Поло – були заможними венеціанськими купцями й упродовж багатьох років вели торгівлю з країнами Сходу. У 1271 р. вони знову вирушили в подорож і цього разу взяли з собою сімнадцятирічного юнака.
Родині Поло знадобилося близько чотирьох років, щоб подолати тисячі кілометрів територією Азії. І тільки в 1275 р. вони досягли мети – опинилися в місті Ханбалик (Пекін).
У Китаї Поло жили впродовж 17 років. Кмітливий та енергійний Марко служив у імператора Хубілая, який посилав його з дорученнями в різні райони країни. Подорожуючи, допитливий венеціанець познайомився з природою і культурою Китаю та став першим європейцем, який побував у внутрішній Азії.
У 1295 р. Марко Поло повернувся на батьківщину. За кілька років між Венецією та її сусідом Генуєю спалахнула війна. Марко брав участь в одній із морських битв і потрапив у полон. У в’язниці його дивовижні розповіді про пригоди на малознайомих європейцям землях записав один із в’язнів – Рустічано.
«Книга» Марко Поло вийшла напрочуд захоплюючою та користувалась неабиякою популярністю, проте часто до неї ставилися як до пригодницького роману, а не до опису подорожей. Та й справді, як європейцям було повірити, приміром, у те, що «чорні камені» можуть горіти й що за товари можна розплатитися папірцями, а не дзвінкими монетами? Адже вони тоді ще не знали про властивості вугілля й про існування паперових грошей!
Слід зазначити, що часом Марко полюбляв і перебільшувати, за що йому дали прізвисько «Мільйон». Проте вчені зацікавились цією працею і з’ясували, що поруч із вигадками в ній дуже багато точної інформації.
Чи знаєте ви, що…
У «Книзі» Марко Поло йдеться і про територію сучасних України, Росії та Білорусі. Мандрівник розповідає, що тут живуть християни – простодушні й довірливі. Ми також дізнаємося про роздробленість давньоруської держави й про її залежність від татарської орди.
