Археологи розкопали у поселенні Чатал-Гьоюк залишки стародавнього святилища. За попередніми оцінками археологів вік ритуальної споруди площею близько 30 квадратних метрів досягає 8200 років.
У Центральній Анатолії знаходиться одна з найвідоміших доісторичних пам'яток – Чатал-Гьоюк. Його виявив ще в 1958 році британський археолог Джеймс Мелларт (James Mellaart), який і почав вести дослідження цієї пам'ятки в 1961 році. В даний час ця пам'ятка являє собою два великі кургани: східний (близько 7400/7100-5900 років до нашої ери) і західний (близько 6000-5600 років до нашої ери).
У ході розкопок цих курганів археологи виявили численні будинки, що примикають один до одного, побудовані з сирцевої цегли і дерева, потрапити в які можна було лише через дах. Усередині житла знаходилися піч, комора та платформи для сидіння, сну чи роботи, під якими також ховали мертвих. У поселенні не було вулиць, а все пересування всередині нього, схоже, проходило по дахах одноповерхових споруд.
За розрахунками вчених, кількість будинків у Чатал-Гьоюку могла досягати двох тисяч, а кількість мешканців – десяти тисяч. Ряд споруд цієї пам'ятки вчені інтерпретують як святилища чи храми.
Археологи повідомили про результати 30-го сезону розкопок пам'ятника Чатал-Гьоюк. Під час робіт на околиці 9000-річного кургану дослідники виявили залишки ритуальної споруди, площа якої становить близько 30 квадратних метрів. Керівник розкопок Алі Умут Тюркджан (Ali Umut Türkcan) з Анатолійського університету зазначив, що під час перших досліджень Чатал-Гьоюка, що проходили у 1960-ті роки, близько третини виявлених споруд виявились святилищами.
За словами Тюркджана, у новій будівлі присутні вівтар, лави, прикрашені бичачими головами, настінні розписи та рельєфи. Виявлене святилище схоже на аналогічні споруди раннього етапу існування Чатал-Гьоюка. Від звичайних житлових будівель його відрізняє те, що всередині храму немає звичайних елементів побуту, за винятком вогнища, але він знаходиться в нетиповому місці. Хоча археологи ще не отримали радіовуглецеві датування, вони припускають, що святилище використовувалося близько 8200 років тому.
