Городельська унія – угода між польським королем Владиславом II Ягайлом та великим князем литовським Вітовтом, укладена 2 жовтня 1413 р. в замку Городель на річці Західний Буг.
Причини укладення
- Суттєве зміцнення позицій Великого князівства Литовського внаслідок перемоги в Грюнвальдській битві;
- Посилення прагнень литовських князів здобути незалежність від Польщі;
- Згода поляків на певні поступки Литві з метою збереження польсько-литовської унії.
Основні умови
- Заперечувала положення Кревської унії 1385 р. й підтверджувала існування Великого князівства Литовського з його політичною самостійністю;
- Надання Вітовту прав пожиттєвого правителя Великого князівства Литовського під зверхністю польського короля;
- Уніфікація адміністративно-територіального устрою за польським зразком, запровадження в Литві власного сейму та посадових осіб, подібних до польських;
- Українські землі після смерті Вітовта не переходили під владу польського короля, як це передбачалося Віленською унією, а залишалися у складі Литовської держави;
- Зрівняння у правах і привілеях шляхти католицького віросповідання Литви і Польщі. Литовці-католики, на відміну від православних, мали можливість повністю розпоряджатися своїми землеволодіннями (до цього землеволодіння належали їм умовно).
Наслідки
- Зміцнення союзу Великого князівства Литовського і Польського королівства в боротьбі з Тевтонським орденом;
- Стала провісником релігійної нетерпимості прокатолицької польської державної влади до прихильників православ’я на підпорядкованих їй землях;
- Призвела до релігійного розколу між православними народними масами й окатоличеною знаттю у Великому князівстві Литовському і, зокрема, на українських землях.
