Петро Дорошенко (1627–1698) – гетьман Правобережної (1665–1676 рр.) та всієї України (1668–1669 рр.). Один із найближчих соратників Б. Хмельницького і продовжувач його справи. Рішуче виступав проти поділу Гетьманщини за умовами Андрусівського договору 1667 р. У 1668 р. домігся возз’єднання Української козацької держави і був обраний її гетьманом. В умовах загострення боротьби з Річчю Посполитою і Московською державою в 1669 р. прийняв протекторат Османської імперії. Унаслідок цього Правобережжя стало ареною виснажливої війни польської, московської і турецько-татарської армій. У цій ситуації Дорошенко зрікся гетьманства.
• Виступав за об’єднання всіх земель у межах однієї держави і здобуття для неї незалежності. • Спирався на підтримку київського митрополита Й. Тукальського, який перебував у гетьманській резиденції в Чигирині. • Унаслідок неможливості негайної реалізації ідеї соборності й незалежності козацької України погоджувався для її звільнення на певну форму іноземної протекції. • Створив 20-тисячне наймане військо серденят (від турецького – «відчайдухи»), яке було особисто віддане гетьману і зменшувало його залежність від старшини. • Був прихильником установлення спадкового гетьманату. • Установив на українському кордоні нову митну лінію і почав карбувати власну монету. • Зміцнюючи владу гетьмана, зумів досягти поєднання сильної гетьманської влади з діяльністю генеральних і старшинських рад. • Для заселення вільних земель у степовому прикордонні заснував новий Торговицький полк. • Після підписання Річчю Посполитою і Московською державою Андрусівського перемир’я вирішив укласти військовий союз із Кримським ханством і прийняти політичний протекторат Османської імперії.