Один із найдавніших монстрів водних глибин жив приблизно 247-242 млн років тому в період середнього тріасу — лише через кілька мільйонів років після масового пермського вимирання, яке знищило понад 90% морських видів.
Цей великий іхтіозавр, що сягав щонайменше 8,6 метрів у довжину, був головним морським хижаком свого часу. Світ дізнався про нього зовсім недавно: у 2010 році його скам'янілі останки виявили у Неваді, а у 2013-му вид набув наукового опису.
Його офіційна назва Thalattoarchon saurophagis перекладається з грецької як морський повелитель, що «живиться ящірками».
Талаттоархон володів дуже великими, сплюснутими зубами з двома ріжучими кромками і відрізняється від цимбоспондилу (Cymbospondylus), єдиного іншого відомого великого іхтіозавра із середнього тріасу, вдвічі більшим черепом. Цей іхтіозавр мав масивний череп та дуже великі зуби, що вказують на макрофаговий стиль годування.
Як вважають вчені, цей вид іхтіозаврів був одним із перших морських хижаків, здатних харчуватися здобиччю, яка розмірами походила на його власні габарити, і грав екологічну роль, яку можна порівняти з екологічною роллю сучасних косаток.
Єдиний відомий фрагментарний скелет талаттоархона є неповним, але на підставі інших ранніх іхтіозаврів можна припустити, що він мав видовжене тіло і розвинений хвостовий плавець. Його присутність свідчить про швидку еволюцію морських екосистем у тріасі.
Ця знахідка також вказує на те, що відновлення морської фауни відбувалося набагато швидше порівняно з наземними екосистемами.
