Дослідники створили тривимірну реконструкцію динозавра, щоб з'ясувати, як він дихав.
Легкі та повітряні мішки майже ніколи не перетворюються на скам'янілість, тому, якщо вчені хочуть з'ясувати, як вимерлі тварини дихали, вони звертають увагу на кістки, що підтримують дихальний апарат. У дослідженні, опублікованому в журналі eLife, вчені розглянули скам'янілості Heterodontosaurus tucki, що добре збереглися, – найстарішого з відомих представників орнітизхійців.
Тривимірна реконструкція скелета динозавра показала, що він мав незвичайну техніку дихання, при якій розширювалася грудна клітка і нижня частина живота. Вчені назвали цю систему «тазові сильфони» (pelvic bellows).
Цей тип дихання нагадує подих деяких рептилій: крокодили дихають, використовуючи груди, живіт і «дивні м'язи» свого тіла, тоді як ящірки дихають, розширюючи і стискаючи все своє тіло «й іноді навіть шию», – пишуть вчені.
Однак не всі динозаври дихали так. У дослідженні зазначається: «Цей збільшений рух грудної клітки був можливий лише у примітивніших орнітизхійців. Більш розвинені види втратили більшу частину анатомії, яка зробила цей рух можливим».
