Топографічні карти поверхні Марса розкрили місце розташування берегової лінії стародавнього північного океану.
Дослідники з Пенсільванського університету та Каліфорнійського технічного університету використовували топографічні дані для дослідження поверхні Марса. Вчені надали докази існування понад 3,5 млрд років тому берегової лінії зі значними осадовими відкладеннями завтовшки не менше 900 метрів, які покривали сотні тисяч квадратних кілометрів.
Планетологи використовували спеціальне геологічне програмне забезпечення для візуалізації даних, зібраних НАСА за допомогою лазерного висотоміру місії Mars Orbiter. Вчені виявили понад 6500 кілометрів річкових хребтів, що формують 20 окремих систем. Дослідження показало, що ці хребти є еродованими річковими дельтами – залишками давньої марсіанської берегової лінії.
Елементи гірських порід, такі як товщина системи хребтів, висоти, розташування та можливі напрямки потоку осадових порід, допомогли команді зрозуміти еволюцію регіону та скласти топографічні карти місцевості. Дослідники вважають, що область, яка зараз відома як гряди Еоліди (Aeolis Dorsa) і містить найщільніше скупчення річкових хребтів на планеті, в минулому була океаном.
«Скелі в грядах Еоліди містять цікаву інформацію про те, на що був схожий океан. Він динамічно змінювався. Рівень моря піднімався. Гірські породи відкладалися вздовж його басейнів із великою швидкістю. Тут сталося багато змін», – Бенджамін Карденас, дослідник з університету Пенсільванії та провідний автор дослідження.
У науковій спільноті вже давно точаться суперечки про те, чи був на Марсі океан у північній півкулі, зазначають дослідники. Вони вважають, що результати спостереження надають переконливі докази існування. Гряди Еоліди можуть стати метою дослідження майбутніх місій на Червону планету.
