Слобідські полки адміністративно та у військовому відношенні підпорядковувалися бєлгородському воєводі. Посади гетьмана не існувало.
Полковників обирали на полкових козацьких радах. Вони користувалися надзвичайним авторитетом, оскільки фактично були засновниками полків. Тому спостерігалося успадкування посади полковника.
Кожен полк окремо і в різний час отримував царську жалувану грамоту, де визначалися його права і привілеї: на козацький устрій, вільну торгівлю, володіння землями, звільнення від податків на землю тощо.
