Належать до родини Куницеві акули. Довжина її тіла – від 1 до 1,5 м.
У неї коротка голова і видовжене тіло. Морда трохи довгаста і тупа. Овальні великі очі видовжені по горизонталі. Схожі на горбки маленькі зуби на верхній щелепі розташовані у 12, а на нижній – у 14 рядів. Спина часто вкрита по сірому полю білуватими зірками. Грудні плавці великі, трикутні, має два спинних плавця, з яких передній значно більший, за задній.
Куницева акула, яка живе в усіх європейських морях, належить до найменш шкідливіших членів цього ряду; вона лінива, не дуже рухлива, живе зграями і харчується через будову своїх зубів переважно м’якотілими і ракоподібними, яких вона радше розтирає, ніж розкушує. Через це вона тримається, як правило, в нижніх шарах води, найчастіше на піщаному дні моря.
Статева зрілість настає при розмірах 70– 80 см у віці 10 років. Розмножується цей вид плацентарним живородінням. Окрім того, ембріони живляться жовтком. Вагітність триває 9–11 місяців. У виводку від 4 до 15 новонароджених завдовжки 30–40 см. Дитинчата з’являються на світ у листопаді.
Мешкає в Атлантичному океані: від узбережжя Великої Британії до Західної Сахари. Зустрічається в Середземному морі, біля островів Мадейра та Канарських.
Хоча куницеву акулу не можна назвати ненажерливою, проте її легко спіймати на вудку. Її часто ловлять, і ця риба у великій кількості з’являється на рибних ринках. М’ясо її так само мало цінується, як і м’ясо її родичів, а споживають її хіба що не надто вибагливі люди.
Європейська куницева акула не становить небезпеки для людини, проте, ловлячи цих акул, треба дотримуватися обережності, оскільки у них гострі зуби, могутні щелепи і дуже шорстка шкіра.
