Належать до ряду Твердокрилі. У цих жуків округла голова, надкрила зубчасті або з виїмками. Найбільшим з них вважається короїд-типограф, або великий ялиновий короїд (Ips typographus), шкідник ялин і сосен.
У травні жук прокидається від зимової сплячки і починає літати й повзати, шукаючи підхожого місця для виведення свого потомства. Вибравши зручний стовбур, короїд свердлить спершу кору в перпендикулярному напрямі, а від цієї галереї починає прогризати в який-небудь бік, зазвичай угору або вниз, маточний хід, відкладаючи періодично яєчка. Розвинуті личинки прогризають від маточної галереї бічні ходи. У результаті виникає «короїдове гніздо», система ходів якого є характерною для окремих видів короїдів. Тому, знаючи породу дерева і маючи перед собою зразок гнізда, можна безпомилково назвати вид короїда-шкідника.
Якщо несподівано настають холоди, то личинки або жуки залишаються зимувати на цьому ж самому місці. Холод вони зносять досить легко, але чутливіші до сонячного світла і сухості, тож коли відчухрати кору, то личинки швидко вмирають.
Від шлюбної камери короїда-типографа, яка прихована в лубі, відходять паралельно до осі дерева найчастіше два маточні ходи, завдовжки 6–12 см. Від них у сторони відходять личинкові ходи, що закінчуються лялечковими колисками.
У період розмноження короїди утворюють сім’ї. Деякі види короїдів утворюють моногамну сім’ю, що складається із самця і самки; деякі – полігамну, яка складається із самця і кількох самок. У першому випадку маточний хід у корі вигризає самиця, до якої потім прилітає самець. У полігамних сім’ях початок роботи припадає на самця, який вигризає досить велику шлюбну камеру. Коли камера готова, туди проникає кілька самиць, кожна з яких після спаровування починає прогризати свій маточний хід.
Короїди відрізняються від слоників переважно формою голови, не витягнутої в головотрубку. Дорослі жуки мають видовжене циліндричне тіло, завдовжки 1–8 мм, колінчасті вусики з ясно відмежованою великою булавою і короткі ноги з тонкими лапками, членики яких з нижнього боку, як правило, не мають подушечок. їхні личинки білі, безногі, товсті і короткі, із С-подібно вигнутим тілом і великою брунатною головою. На відміну від слоників, самки короїдів, відкладаючи яйця, всвердлюються у тканини рослин усім тілом і прокладають у них спеціальні маточні ходи. У лісі нерідко можна натрапити на повалені дерева або такі, що стоять на корені, кора яких укрита дрібними купками тирси. Якщо змести тирсу, в корі відкривається круглий вхідний отвір, а незабаром з’являється і сам хазяїн – невеликий жучок-короїд, який, посуваючись назад, виштовхує назовні чергову порцію перемеленої деревини або кори.
Короїди в основному належать до групи «вторинних» шкідників, тобто заселяють ослаблені, дерева, що відмирають. Лише дуже небагато видів віддають перевагу здоровим деревам і відомі як «первинні» шкідники.
У виборі порід короїди покладаються на нюх. Саме за запахом вони можуть не тільки точно вибрати потрібну їм кормову породу, а й відрізнити ослаблене дерево від здорового. Запах дерева, сприятливого для розвитку потомства, короїди вловлюють на відстані 500–1000 м. Зазвичай на заселюваний стовбур самиць злітається в кілька разів більше, ніж самців.
Короїдам нелегко заселити дерево. Ледве встигає жук просвердлити вхідний отвір, як звідти починає текти сік, а у хвойних дерев – смола. Перші поселенці нерідко гинуть. Але ослаблене дерево, вичерпавши свої невеликі запаси захисних засобів, врешті-решт перестає чинити опір і стає здобиччю короїдів. Перші жуки, вдало оселившись, починають будувати маточні ходи і викидати назовні відпрацьоване порохно. Запах цього порохна, що свідчить про беззахисність дерева, особливо тонко сприймається короїдами. Саме з цієї миті починається масове заселення переможеного стовбура цілими полчищами короїдів.