Належить до родини Скумбрієві. Своїм виглядом вона нагадує тунця, але значно менша й рідко досягає більше 80 см завдовжки. Спина та боки міняться сталево-синіми, зеленими й червоними відблисками; черево сріблясте, посмуговане бурим. Уздовж кожного боку – по 4 смужки, що проходять від горла аж до хвостового плавця. Дивовижну гру барв і красу риби важко описати словами.
Достеменно невідомо, чи живе пеламіда також і в Середземному морі; в Атлантичному океані трапляється дуже часто. Як розповідав барон Кіттліц, ця риба нерідко, у товаристві тунців, досить тривалий час пливе за кораблем, вважаючи, очевидно, його своїм дороговказом в океані. Іноді вона весело грає на воді, так само як дельфіни, попереду корабля, з двох боків від його носа. Плаває групами, але завжди – правильними зграями і рядами, в яких стає дуже помітною, оскільки найбільш вперто переслідує летючих риб. Крім цих риб, харчується також іншими дрібними рибами, каракатицями, ракоподібними та навіть рослинними частками; але найголовніше її полювання – все-таки на летючих риб.
Тунцеві риби, тунець і пеламіда, надзвичайно стрімко нападає на летючих риб. Високо вистрибуючи з води, вони нерідко хапають здобич ще в повітрі. Бризки хвиль, шум під час злету й падіння, рух води, зумовлений вітром, – це надзвичайне, дивовижне дійство, в якому бере участь величезна кількість риб – переслідувачів і переслідуваних! При цьому чимало летючих риб потрапляє до пащі хижаків.
Матроси користуються цим для вилову пеламіди: вони тримають над водою на линві приманку, що нагадує дрібну рибку, світлий клаптик або шматок корка зі встромленим у нього пір’ям. По цю приманку пеламіда за швидкого ходу корабля стрибає на висоту 1 м і зазвичай іноді ловиться на гачок.
