Належить до родини Дятлові. Розмірами він мало поступається зеленому дятлові: 30 см завдовжки, розмах крил не більше 50 см, довжина крила 15 см, а хвоста – 11 см. Ареал поширення охоплює більшу частину Європи, за винятком Великої Британії, весь Сибір, межуючи на сході з Японією, а на півдні – з Персією.
Сивий дятел харчується переважно мурашками і особливо любить ласувати деякими їхніми видами. Довбаючи дерева, він витягує з них усіх комах і личинок, які йому попадаються, а якщо влітку йому доведеться натрапити на голу гусінь, то поїдає і її. Пізньої осені і взимку він харчується, крім того, ще й рослинною їжею.
Період розмноження для сивих дятлів настає дещо пізніше, ніж для зелених, але гнізда ті й інші в’ють однаково. Сивий дятел сам видовбує дупло. Вхідний отвір такий вузький, що дятел заледве може протиснутися в нього; саме ж дупло має часто 30 см або принаймні 25 см завглибшки, 15–20 см завширшки і дуже гладеньке всередині. На яйцях дятли сидять з такою впертістю, що нерідко вдається спіймати їх у самому гнізді.
Крім людини, сивого дятла переслідують ще тільки найбільші з представників родини Соколині, особливо тетерев’ятник і перепелятник. Але ще небезпечнішою за яструба для дятлів буває сувора зима.
