Належить до родини Яструбові. Верхня частина спини і крила – чорно-бурі, великі махові пера – бурі, малі – темно-бурі, стернові пера згори – темно-бурі, знизу – сірі; нижня частина тіла на ясно-жовтому тлі поцяткована бурими плямами. Поширений на більшій частині Південно-Західної й Південно-Східної Європи та Азії.
Це справжній благородний орел, який, хоча й менш обережний за своїх більших родичів, зате більш спритний. Карликовий орел – надзвичайно енергійний хижак, що спрямовує свою розбійницьку діяльність виключно на дрібних птахів, хоча не відмовляється і від мишей та ящірок. Аніскільки не поступаючись яструбові в зухвалості, він однаково спритно хапає птахів як на льоту, так і на землі.
Хижацькі здібності карликового орла добре відомі іншим птахам, тож, подібно до сапсана, він часто буває змушений поступатися щойно схопленою дичиною шулікам та іншим нахабним дармоїдам.
Карликовий орел найбільш охоче гніздиться в листяних лісах, особливо поблизу великих річок. Кладка закінчується на початку травня, у ній зазвичай 2 яйця. Поки самка сидить на яйцях, самець годинами вартує на тому ж дереві і кілька разів на день змінює свою подругу. Під час виведення пташенят карликовий орел з неабиякою відвагою нападає на більших хижих птахів, які пролітають поблизу його гнізда, утім, скільки доводилося спостерігати, він ніколи не наважувався напасти на людину.
Орел-карлик буває двох типів, що їх називають «морфами», – темного і світлого. Другий трапляється частіше.
