Кровоссальні комахи з повним перетворенням. Харчуються, висмоктуючи кров у ссавців і птахів. Ряд налічує близько 1400 видів.
Черевце блохи вкрите десятьма твердими пластинками, що заходять одна за одну. Ці пластинки захищають її м’які нутрощі від ушкоджень, які тварина-хазяїн може, чухаючись, їй завдати. Укуси блохи викликають нестерпну сверблячку, і тому важко стриматися, щоб не розчухати їх. Для того щоб роздавити блоху, необхідно зламати її захисні пластини, які при цьому видають тихий хрускіт.
Тіло бліх стиснуте з боків і має тверді покриви, тому їм легко просуватися в хутрі та пір’ї; ряди направлених назад шипів і щетинок та сильні кігтики допомагають їм утримуватися на своїх господарях. Ротові частини модифіковані для проколювання і введення слини в тіло хазяїна. Слина містить антикоагулянти, які потрапляють у ранку, коли блоха починає ссати кров. У всіх бліх потужні кінцівки, особливо задня пара, і вони можуть стрибати більш ніж на 30 см (відстань, що в 200 разів більша за довжину їхнього тіла.
Звичайна блоха, або людська (Pulex irritans), живе у людини, трапляється майже на всій земній кулі. Щупальця її складаються з 4 члеників. Самки відкладають звичайно близько 12 яєць, і вже через 6 днів з них з’являються личинки – маленькі білі черв’ячки без очей. За допомогою бічних щетинок вони досить швидко рухаються і через 10 днів досягають повного розвитку, перетворюючись у лялечку. Ще через 10 днів з лялечки виходить доросла комаха, отож усі перетворення тривають близько 4 тижнів.
У тропічних країнах живе багато інших представників цієї родини. Особливо цікавою блоха чигер, або піщана (Sarcopsylla penetrans), яка тримається поблизу людських поселень. Самиця проколює шкіру тварин або людей і залазить туди сама. У людей вона полюбляє ноги або відкладає яєчка під нігті, від чого з’являється пухлина і виникає нестерпна сверблячка, відтак це місце починає гнити.
