Апостолів Петра і Павла – свято, яке припадає на 12 липня. До цього дня білили хати, оздоблювали рушниками стіни, прибирали на подвір’ї, готували молочні страви, вареники із сиром, мандрики – сирні бабки. З цього часу не кувала зозуля, «мандрикою вдавилась», казали в народі, бо вона, згідно з легендою, вкрала у святого Петра мандрику, за що Бог і покарав пташку. Якщо ж зозуля кувала й після Петра, то це віщувало нещастя.
У церквах відбувалася відправа, тому всі йшли до храму. Дівчата прикрашали голови вінками з польових квітів, а волосся – червоними маками. Повернувшись із церкви, розговлялися мандриками.
Цього дня господарі неодмінно виносили громадським пастухам гостинця: мандрику, грудку масла. На Бойківщині пастухи збиралися на пасовиську, будували «петрівник» – невелику землянку чи загорожу, прикрашену зеленню, і разом обідали. їли молочне – щоб корови краще доїлися. У деяких місцевостях існував звичай «заполіскувати дійниці». Жінки обідали гуртом, а потім рвали трави, що мали жовтий цвіт, і годували ними корів, «щоб жовте молоко було».
Після Петра розпочиналися жнива.
