Вітер, за народними уявленнями, – чоловік із довгими вусами. Він бігає степом і крутить одним вусом – від того і вітер, а якби почав махати двома вусами, то перевернув би землю. За іншою версією, вітри спричиняють чотири таємничі істоти, які дмуть із чотирьох боків і підкоряються сердитому діду-вітродую.
Вітри поділялися на «добрі» (наприклад, попутний вітер) і на «злі» (наприклад, вихор). Коли довго не було вітру, женці просили допомоги у журавля.
Вважалося, що з вітром літають душі великих грішників; сильний вітер означав чиюсь насильницьку смерть. Тихий вітер народжувався від подиху Янголів, а бурхливий – результат диявольських сил. Не можна було сушити на вітрі дитячі пелюшки, бо разом із ним відлетить і пам’ять дитини.
Оберегами від вітру були щіпка солі, кинута в куток двору; попіл, кинутий назустріч вітру; колючі рослини, підкурені та підпалені під стріху; густий віник, заткнутий під дах хати.