
Хата – дуже поширена в Україні назва житлового приміщення. У західних районах існували також назви хижа, халупа, на Лівобережжі – хатина. У південно-степових районах частково заглиблене в землю житло називалося бурдей, землянка, а підвищене – верхова хата, горішня хата, горішник.
Найпоширенішою в Україні в кінці XIX – на початку XX ст. була триподільна хата. На Поліссі, Полтавщині, Слобожанщині, Прикарпатті й Закарпатті в таких будинках звичайно сіни (сінь, сінці, хороми) розташовували по центру, з одного боку від них була житлова кімната, а з іншого – підсобне приміщення (комора, кліть) для зберігання продуктів, дрібного інвентаря й одягу.
У карпатських хатах вхід до комори робили не з сіней, як в інших районах, а знадвору. Це давало можливість прибудовувати комору й до тильної стіни житлової кімнати, таким чином, щоб остання опинялася в центрі всієї будівлі. У південних районах України дві житлові кімнати намагалися розташувати симетрично до сіней.