Виноград – символ радості й краси новоствореної сім’ї. Раніше назва «виноград» означала не тільки рослину, а й сад узагалі. З виноградної лози виготовляли весільні вінки, нею прикрашали весільні хліби. Наречену обсипали сушеним виноградом, горіхами й зерном, щоб у неї були діти.
На Івана Купала у вогнище кидали лозу: хто перескочить через неї, того чекає швидке одруження. Гілки винограду освячували у Вербний тиждень; з них робили лозинки для ритуального биття, яке, вважалося, приносило щастя, удачу, а також плодючість худоби.
Виноградний сік – «кров Божа». Кісточки та шкірку винограду не кидали на землю, щоб випадково не наступити на них. Вірили, що людина може заховатися під виноградом від переслідування диявола, вовкулаки тощо.
