Бондарство – один із видів українських народних деревообробних промислів, пов’язаний із виготовленням ємностей–бочок, діжок, барил, цебер тощо.
Порівняно з теслярством та іншими деревообробними промислами бондарство в Україні поширилося пізніше, проте швидко набуло значного розвитку, особливо на Поліссі. Українські бондарі добре розумілися на різних сортах дерева і добирали їх конкретно для кожного виробу. Зокрема, ті, що призначалися для рідин, виготовлялися з твердого дерева, зазвичай дуба. Асортимент бондарських виробів був широким і різноманітним. Це ремесло вимагало неабияких навичок і майстерності. Наприклад, прорізання пазів у клепках при вставлянні днищ було досить складною технічною операцією. Це ж стосується і скріплювання клепок дерев’яними або залізними обручами. Крім звичайного столярного інструмента, бондарі користувалися уторником (кривим стругом), розмірячем, шерхебелем. Володіли вони й початками геометрії: зокрема, радіус дна діжки обчислювали шляхом поділу величини її окружності на шість.
Майстер-бондар виготовляв із дуба барила для вина та діжки для соління огірків та закваски капусти, а також відра та до двох тисяч літрів чани, які можуть слугувати за невеликі басейни.
Народні умільці шляхом видовбування або випалювання виготовляли:
- кадовби (кадоби, кадуби), тобто великі діжки для зберігання зерна, м’яса;
- ступи – пристрої для лущення, подрібнення зерна, тютюну та ін.;
- жлукта – посудини, в яких золили білизну, полотно (парили, заливали кип’ятком і деревним попелом).
Побутували чи не в кожній хаті виготовлені з дуба, сосни, верби, берези, липи, груші ложки, ополоники (великі ложки для наливання страв), ковганки (ступки для товчення сала).
У кожній господі були також дерев’яні відра й цебра – великі посудини, що мали вигляд зрізаної діжки, які використовувалися для годівлі худоби, збирання помиїв та ін.; цеберки – конічні дерев’яні посудини з дужкою для зберігання води; ночви для прання; корита – довгасті посудини для годівлі, напування тварин, птиці.
Народні умільці були добре знайомі з якостями різних порід дерева, володіли секретами бондарства, тому їхні вироби відзначалися міцністю, довговічністю, химерністю різьблення, вишуканістю прикрас та орнаментування.
Поширення металевого посуду та начиння призвело до занепаду бондарства, хоч потреба в дерев’яних ємностях, що надають специфічного смаку солінням, медам, квасам, сокам та іншим напоям, залишається незадоволеною.
В асортименті виробів українських бондарів були:
- діжі для тіста;
- діжі – 50–60-відерні бочки із двома денцями для кінного транспортування води;
- діжі – 20–30-відерні бочки для пива, квасу, соління овочів, грибів, риби;
- бодні – низькі діжі з кришкою, призначені для зберігання сала, квашення овочів;
- барила – невеликі дерев’яні посудини для рідини, з двома днищами та опуклими стінками, стягнутими обручами;
- баклаги (бокляги)–плоскі посудини для води чи іншої рідини.
