Під час пологів відчиняли двері, всі замки, розв’язували всі вузли, щоб дитина легше вийшла на світ; породіллю ж обкурювали зіллям. Усі ці дії виконувала спеціально запрошена жінка, досвідчена у таких справах, – баба-повитуха. У різних місцевостях вона мала свою назву: на Поділлі – баба-бранка, на Полтавщині – баба-пупорізка тощо. Перед тим як прийняти пологи, повитуха – на знак того, що саме відбувається в хаті, – стелила на призьбі веретку, а на вікні ставила пляшку з буряковим борщем. Прийнявши дитину, вона відтинала пупа: хлопчику на сокирі, щоб господарем був, дівчинці на гребені, щоб доброю пряхою була. Зав’язуючи пуповину, баба-повитуха примовляла: «Пуп зав’язую, розум розв’язую». Після цього немовля (хлопчика в чоловічій сорочці, дівчинку – у жіночій) клали на кожух – символ добробуту, багатства. Гуцули на честь народження дитини палили з рушниці.
Нечиста сила могла викрасти новонародженого і замінити його своєю дитиною, яку люди називали обмінком. Щоб цього не трапилося, у деяких місцевостях дитя загортали у чорну чи червону запаску, а до правої ручки прив’язували коробочку з часником або «печиною» – шматочком пічної глини. У день народження намагалися нічого не виносити з дому, тим більше продавати – «щоб дитина домівку знала».
Великого значення надавали першому купанню. Щоб дитина росла здоровою, для купання використовували освячені трави, у купіль дівчинки додавали меду, молока, щоб гарною була, хлопчика – коріння оману (дев’ясилу), щоб сильним був. Кожен, хто приходив до хати під час купання, мав кинути у купіль монету на щастя.
