Святої великомучениці Катерини – свято, яке відзначається 7 грудня. Великомучениця Катерина була дочкою грецького царя Ксантоса. Вона жила наприкінці III – на початку IV ст. – у період найтяжчих гонінь християн. Місто Олександрія, де мешкала родина царя, було тоді центром наук та мистецтв. Здібна та допитлива дівчина знала філософію, діалектику, ораторське мистецтво, риторику, чимало мов, читала твори видатних лікарів. Катерина обернула до християнської віри багатьох людей і перемогла в суперечці тридцять язичницьких філософів. Святу Катерину шанують як покровительку вагітних жінок і помічницю при важких пологах. Вона вважається і захисницею науковців.
В Україні святу Катерину шанували з давніх часів, ставлення до неї було особливим – довірливим і житейським. Невипадково свято Катерини називали святом дівочої долі. Сподіваючись на розуміння й допомогу святої, жіноцтво просило її про щасливий шлюб та злагоду в сім’ї. З днем пам’яті Катерини в молоді насамперед пов’язані ворожіння. Напередодні парубки весь день постували, щоб Бог послав їм добру дружину. В дівчат існував такий звичай: рано-вранці, поки сонце не зійшло, вони йшли в садок та зрізали там гілочку вишні, потім ставили її у воду та спостерігали. Якщо до дня святої Меланки (13 січня) вишня зацвіте – прикмета добра, доля дівоча цвістиме; засохне гілка – доля відвернеться.
