Імперія Гуптів. Період розквіту науки, філософії, літератури. У Таксілі, Наладні й Аджанті працювали буддійські університети.
Літературні джерела свідчать про будівництво в цей період численних буддійських та індуїстських храмів, палаців. Проте більшість із них було зруйновано під час наступних навал іноземців. Розвивалося будівництво печерних храмів. Найвідомішим є печерний комплекс в Аджанті (IV–VII ст.). Із середини він був прикрашений численними розписами на теми давньоіндійської і буддійської міфології. Великих успіхів досягла наука. Індійські астрономи Ар’ябхата, Варахамихіра і Брахмагупта, які жили в V–VI ст., були відомі далеко за межами своєї країни.
Доба роздробленості VI–X ст. У період розпаду країни на невеликі держави індійські правителі спиралися не лише на військову силу, а й релігію індуїзму. Споруджуються храми головним індуїстським богам – Шиві, Вішну і Брахмі. У VII ст. на півдні Індії, у портовому місті Махабаліпурамі зведено величезний храмовий ансамбль з індуїстських печерних храмів, восьми невеликих святилищ, славнозвісного Прибережного храму Шиви і величезного (близько ЗО м завдовжки) наскельного рельєфу «Сходження річки Ганг на землю». Храм прикрашали численні скульптури, вирізьблені з каменю.
Ранній ісламський період (XI – середина XVI ст.). Мусульманські завойовники безжально руйнували святині «невірних» – індуїстські та буддійські храми або намагалися пристосувати їх залишки для власних споруд. У XII–XIII ст. з’являються мусульманські мечеті, мінарети, медресе, мавзолеї. На початку XIII ст. збудовано найбільший мусульманський комплекс у Делі. Найвизначнішою його пам’яткою став велетенський мінарет Кутб-Мінар (1231), висота якого перевищує 70 м. В архітектурних спорудах спостерігається поєднання ісламських традицій із місцевими індуїстськими впливами.
