Часник, за народними повір’ями, має таємничу силу. Доданий до напою або використаний як оберіг, він охороняв від злих сил, а підвішений над порогом – відганяв хвороби. Недарма прислів’я говорило: «Тікає, як нечиста сила від часнику».
Здавна часник використовувався у весільній обрядовості. У день весілля його вплітали у вінок молодої або зав’язували між її волоссям для охорони від усього злого. На Гуцульщині зубок часнику постійно носили з собою дорослі та молодь, його прив’язували до руки або зашивали в сорочку дитині. Перед тим як нести дитину хрестити, мати жувала зубець часнику і «хукала» на неї, щоб уберегти немовля від хвороб і злих духів. Напередодні Івана Купала часником натирали вим’я корові, щоб відьма не могла відібрати молоко.
За легендою, часник походить із зубів баби-чаклунки. Коли померла ця баба і її поховали, то з зубів, які згодом у неї випали, на могилі виріс часник, через що його гріх їсти. Вважалося: хто наїсться часнику, тому впродовж дванадцяти днів гріх ходити до церкви: він молитиметься не Богу, а лукавому, і від цієї людини відступиться Янгол на дванадцять днів. Особливо не годиться їсти часник проти ночі: хату, в якій хто-небудь наїсться часнику, Янгол обминатиме за дванадцять дворів.
Часник відігравав також важливу роль у народній медицині. Він вживався для профілактики інфекційних захворювань, вважався добрим дезінфікувальним засобом при хворобах дихальних шляхів. Часником виводили пігментні плями на тілі, лікували згрубіння шкіри; водою, в якій намокали зубці, промивали гнійні рани. Освяченим часником змащували на Великдень над очима, щоб мати здорові очі. Застосовували його також і як протидію укусові гадюки.
