Значно менший за беркута: завдовжки досягає тільки 80–86 см, розмах крил – близько 2 м. Ареал поширення доволі значний і простягається від Угорщини до Китаю. Цього орла правильніше назвати степовим птахом, хоча він не уникає лісів на рівнинах і в невисоких горах. Як у Європі, так і в Азії він після настання зими залишає своє місцеперебування і, як і решта перелітних птахів, знову з’являється лише тоді, коли зійде сніг (рідко раніше за останні числа березня). Місцевість, у якій могильник живе під час виведення пташенят, може бути набагато різноманітнішою, ніж у беркута. У степу він селиться здебільшого там, де багато ховрахів.
Як показують різні спостереження, могильник полює на всяку дичину, не більшу за нього.
Велике гніздо влаштовує на деревах усюди, де вони є, байдуже, якої вони висоти, у степу, навпаки, на землі, а в горах – у нішах або на уступах стрімчаків. Кожна пара могильників щороку виводить пташенят в тому самому гнізді, принаймні до того часу, поки її не потривожать. Помічають, що пара займає гніздо одразу ж, як повертається навесні, і хоробро захищає його. У кладці 1–З (найчастіше 2) яйця, відкладених з інтервалом у 2–3 дні. Насиджування починається після відкладення першого яйця і триває близько 43 днів. Насиджують обоє батьків, хоча більшу частину часу в гнізді просиджує самка. Новонароджені пташенята вкриті білим пухом. Перший тиждень самка проводить у гнізді, обігріваючи виводок, тоді як самець полює і приносить здобич.
Своє ім'я орел-могильник дістав від дослідників за те, що часто потрапляв їм на очі, коли сидів на деревах біля кам'яних або саманових склепів. Хоча його наукову латинську назву перекладають як «сонячний».
