Порівняно з попередніми епохами розвиток художнього процесу в Європі наприкінці XVIII – у першій половини XIX ст. відбувався досить своєрідно. Нові художні напрямки складалися і досягали зрілості протягом короткого часу – не століття, як раніше, а десятиліття. Характерна риса епохи – співіснування художніх напрямків. Упродовж цього часу просвітницька і класична традиції, романтизм, а згодом і реалізм підтримували відносини, у яких боротьба і подолання поєднувалися із взаємовпливом,
Неокласицизм
Період. Друга половина XVIII – початок XIX ст.
Характерні риси. Звертався до античної спадщини як до норми та ідеального взірця. Був пов’язаний із Просвітництвом: прагнув відображувати високі героїчні та моральні ідеали. У творах провідне місце посідали складні етичні колізії.
Видатні представники. Д. Дідро, Вольтер, ПІ. Л. Монтеск’є, Ф. Шіллер, Й. В. Гете.
Романтизм
Період. Кінець XVIII – перша половина XIX ст.
Характерні риси. Сформувався на основі усвідомлення обмеженості ідеології Просвітництва, історичних уроків Французької революції кінця XVIII ст. і наполеонівських війн. Творчість романтиків зверталася, здебільшого, до минулого або до абстрактних мрій, роздумів про добро і зло. Романтики виступали як співці почуттів, які обожнювали уяву й зосереджували свої зусилля на спробах розкрити таємницю особистості, осягнути її духовний світ.
Видатні представники. В. Скотт, Дж. Байрон, В. Блейк, П. Шеллі, В. Гюґо, А. Міцкевич, Е. По, Е. Гофман, Г. Мелвілл, А. Ламартін.
Реалізм
Період. Від початку 30-х рр. XIX ст.
Характерні риси. Прагнення об’єктивно відображати важливі сторони життя, відтворювати типові характери, конфлікти й обставини. Перевага надавалася проблемам «людини і суспільства», життя «маленької людини».
Видатні представники. Ч. Діккенс, У. Теккерей, В. Гюґо, О. де Бальзак, Стендаль, П. Меріме, сестри Ш. й Е. Бронте, Е. Гаскелл.
