Марко Жмайло-Кульчицький був обраний гетьманом козацтва восени 1625 року. Тоді він на чолі загонів запорожців дав відсіч тридцятитисячному війську під керівництвом польського коронного гетьмана Станіслава Конецпольського. До козаків приєдналися повсталі селяни, і тому загальна кількість українського війська становила майже двадцять тисяч осіб. 26 вересня біля гирла правої притоки Дніпра ріки Цибульник відбулася запекла битва. Військо Жмайла добряче знекровило поляків, після чого гетьман дав наказ запорожцям відступити до Курукового озера і там стати укріпленим табором.
Поляки кілька разів намагалися узяти «вороже гніздо» штурмом, але кожного разу козаки відкидали нападників. Зрозумівши безнадійність свого становища, Конецпольський вирішив піти із січовиками на переговори. П’ятого листопада 1625 року частина козацької старшини зрадила свого гетьмана, і булава перейшла до рук М. Дорошенка. Що сталося з Марком Жмайлом далі – невідомо. Історія зберігає свої таємниці і неохоче їх розкриває.
