На вигляд схожі на богомолів і мешкають переважно в жаркому поясі. Голова у них овальної форми, очі є не завжди, жувальний апарат добре розвинений. Передні крила коротші від задніх, а ті прикривають усе черевце.
Це великі, видовжені, зелені або бурі комахи. У більшості видів самиці безкрилі, а самці крилаті. Самиці зазвичай більші за самців і мають на кінці черевця короткий яйцеклад. Мешкають у теплому кліматі, завдяки своєму забарвленню і формі тіла скидаються на гілочки. На тілі можуть бути шишки, спинні хребти, листяні розширення і виступи, які надають їм ще більшої схожості з навколишнім середовищем. При цьому більшого ефекту може досягати за рахунок тривалої нерухомості і пози, якої набирає комаха. Довжина тіла – до 35 см; паличники – найдовші із сучасних комах.
Багато видів наличників легко утримувати в неволі. Понад 300 видів вирощуються як домашні вихованці і в лабораторіях.
Більшість паличників називаються так цілком справедливо – вони дуже схожі на довгі тонкі палички. Саме в цьому і полягає секрет їхнього виживання. Через те що паличники так нагадують гілочки, сучки або листя, хижаки дуже часто просто не звертають на них уваги. Не тільки тулуби паличників нагадують частини рослини – їхні кінцівки складаються під таким кутом, що стають схожими на бічні пагони, які відходять від стебла. З верхньої частини голови цієї комахи ростуть два довгі вусики-антени, які вона використовує для дотику того, що знаходиться на її шляху.
Зазвичай тримаються на кущах і невеликих деревах, де харчуються їхнім листям. З яєць, відкладених самками по одному, через 70–100 днів виходять молоді особини, які ростуть дуже швидко.
Звичайна поза наличника – витягнуті передні ноги і нахилена між ними голова. У такому положенні комаха дуже схожа на суху гілку, до того ж і забарвленням вона теж подібна.
Відомо близько 3000 видів паличників. Для них характерною є автотомія – утрачені вусики та кінцівки легко відновлюються.
Листотіли, або листовидки (Phylliidae), – цікава родина ряду Примарові. Поширені у тропіках Південно-Східної Азії. Довжина тіла – до 12,5 см. У самиць тіло широке, сплощене. Забарвлення і жилкування надкрил імітує листя рослин, ноги листоподібно розширені. На вигляд абсолютно схожі на листок тих рослин, на яких ці комахи живуть. Схожість настільки вражаюча, що їх навіть називають «мандрівним листям» або «мандрівними стеблами». До речі, яйця, відкладені цими комахами, важко відрізнити від насіння тих рослин, на яких вони живуть.
Пересуваються самиці дуже повільно, а літати вони не можуть, позаяк у них редуковані крила. Інакше поводяться самці, які дуже активні і рухливі. Вони не здатні до захисної схожості з листком, оскільки у них дуже укорочені надкрила. Зате, маючи добре розвинені крила, самці листовидок вільно перелітають з одного місця на інше.
Іноді листовидки висять під гілкою або черешком листка, учепившись за них тільки двома або трьома ногами. При цьому вони повільно обертають своє тіло то в один, то в інший бік, відтак стають схожими на завислий «на ниточці» листок, що коливається від подиху вітру і готовий от-от упасти.
