Мацуо Басьо (1644-1694)

Життя Японії неможливо уявити без поезії. Одна з найдавніших традицій у цій країні – довіряти свої почуття й думки віршам. Поетичні рядки тут можна знайти скрізь: на картинах, дерев’яних ляльках, рушниках, серветках тощо. Коли цвіте сакура, усі японці стають постами, приколюють папірці зі своїми віршами прямо до квітучих дерев або голосно декламують. З усіх майстрів японської поезії найвідомішим є Мацуо Басьо, про якого знають навіть найменші мешканці країни.

У японців заведено називати спочатку прізвище, а вже потім ім’я людини. Тому Мацуо – прізвище поета, який народився 1644 р. в м. Іга-Уено (нині – Іга) на острові Хонао. Хлопчика назвали Дзінсітіро, а коли він досяг повноліття, його стали називати Мунефуса. Басьо – це літературний псевдонім митця. У середині XVII ст. в Японії стихли війни, почали розвиватися наука, ремесла та різні види мистецтва. А колишні воїни – самураї – стали заробляти на життя не мечами, а мирними справами. Отож батько та старший брат Мунефуси, самураї за походженням, викладали каліграфію. Перші вірші Мунефуса написав «за компанію» зі своїм другом – Тодо Йошітада, сином володаря замку в Іга-Уено.

Хлопці разом зростали, а задля розваги писали вірші. Утім, юний друг майбутнього поета раптово помер, і він із щемом у серці пішов із рідного міста шукати щастя в Едо (стара назва Токіо). На той час йому було 28 років. Знайти роботу було нелегко, та все ж таки Мацуо Басьо зміг улаштуватися вчителем поезії. Проте йому не сиділося на місці. Він багато мандрував різними містами Японії й привозив звідти нові враження, що навічно закарбувалися в його коротеньких віршах – хайку. Ця поетична форма була відома й раніше, але саме Мацуо Басьо зробив її довершеною.

Великий вплив на творчість митця справила філософія дзен – напрям буддизму, який і тепер поширений у сучаснії! Японії. Для цієї філософії притаманне внутрішнє самоспоглядання, надання пріоритету духовному (а не матеріальному), пошук «просвітлення», що може відкрити смисл усього сущого. У поезії Мацуо Басьо прагнув пізнання глибинної сутності речей, тому його не випадково називають поетомфілософом. Через опис природних явищ і деталей зовнішнього світу в його віршах завжди прихований глибокий зміст.

Поет став відомим, але потерпав від бідності. Тому один з його учнів, син багатого торговця, умовив батька подарувати вчителеві невелику хатинку біля озера в передмісті Едо – Фукагава. Посадивши біля хижки бананові дерева, назвавши її Басьо-ан («Бананова хатинка») й узявши собі відповідний псевдонім – Басьо (дослівно означає «бананова пальма» чи «бананове дерево»), письменник відчував себе щасливим, бо мав змогу творити.

Мацуо Басьо помер у мандрах. 1694 р. він вирушив у подорож до м. Бсаки, але в дорозі йому стало зле, і згодом він помер в оточенні своїх учнів. Його поховали в храмі Йошінака (нині префектура Шіґа).